Іскриться сяйвом Гіпократа

Науки древньої душа,

І блиском білого халата

Горить у стінах цих Вона.

     Нестримним потягом творити

     Добро для кожного, для всіх.

     І берегти її та вчити

     Було законом із віків.

А ми ще з юності бажали

Її закони берегти.

Завжди і в радості, й печалі

Добро творити присягли.

     І поєднавши колір сміху,

     Весну студенської пори,

     Та безтурботну милу втіху

     Ми з медициною сплели.

Нога у ногу ми крокуєм.

Із нею поруч йдем в життя

Стежками новими мандруєм

І здобуваєм майбуття.

     Той світлий вогник медицини

     Розпалимо в ярке багаття.

     Та в душу кожної людини

     Принесемо іскристе щастя.